Зі старінням систем централізованого водопостачання та водночасним розцвітом трендів здорового способу життя, стає вкрай важливим висвітлювати питання, що ховається за кожним відкритим краном. Сьогодні ми поринемо у таємничий світ водопровідної води, розглядаючи його не лише як рідину, що тече, але і як краплю життєвої якості.
Заслонившись від об’єктиву часу, де системи водопостачання старіють, ми відкриємо завісу над питанням, якість води, що потрапляє в наші крані. Це подорож у світ сучасності, де кожна краплина води — це не просто живильна рідина, але й відображення наших цінностей та тенденцій.
Та чи можна пити цю воду? Це запитання не тільки про безпеку, але і про вибір, який ми робимо на кожному кроці нашого життя. Поглиблюючись у тему, ми взяжемо за руку якість та безпеку, розплутаємо клубки складних технічних термінів і зрозуміємо, що тече з наших кранів — це більше, ніж просто рідина. Це наше щоденне рішення на користь здорового життя та важливий крок до сталого майбутнього.
Дійсно вода з крана є питною?
Останнім часом Інфоксводоканал вирішив зробити трошки галасу, оголошуючи, що вода з крана — справжній апекс гастрономічних задоволень та набагато перевершує усі інші варіанти. Але, як це часто буває, глядачі у коментарях вибухнули розумною обуреністю — вода каламутна, іржава, з непривабливим ароматом і навіть дивним смаком. Ось, кажуть, гастрономічний дисонанс у його найвищому прояві!
Задоволені своєю невеликою екскурсією у реальний світ, ми вирішили придивитися до даних, які подає сам Інфоксводоканал. Виявилося, що навіть у їхніх власних документах все не так радужно, як хотілося б. Хоча, зрозуміло, це було очікувано, враховуючи стан системи водопостачання та “видатні” характеристики води у Дніпрі. Результати моніторингу якості води вказують на вміст різноманітних органічних речовин, аміаку, високий рівень забрудненості та каламутність, що робить кранову воду не такою ідеальною, як обіцяли.
Так чому ж Інфоксводоканал так безтурботно оголошує свою воду питною? Одним словом — стандарти. Санітарні норми встановлені державою, які позначають гранично допустимі значення 85 параметрів води. Простими словами, це показує, скільки речовини може містити вода, щоб вважатися придатною для вживання, не представляючи небезпеки для життя та здоров’я.
І хоча Інфоксводоканал, мабуть, грає за правилами, можна посперечатися про те, наскільки ця вода є справжньою насолодою. Щодо її корисності — це питання, на яке можна відповісти за столом довіри та ризику, але щодо якості, ось тут може виникнути своєрідний обговорювальний “водний” фреш.
Чи відповідає міська вода очікуванням?
Кожен з нас, як досвідчений суддя води, здатен визначити її запах, смак, кольоровість та каламутність, враховуючи органолептичні показники. Якщо відчуваєш, що щось брудне і не так пахне, мозок автоматично вигукує: “Це краще не споживати!” Можливо, саме такі внутрішні “сигнали” рятували наших предків від отруєнь від споживання неправильної їжі чи води.
Каламутність води – це результат присутності в ній завісних частинок, які можуть мати різноманітне походження. Частину з них не вдалося вилучити в процесі очищення, інші, такі як іржа та мул, в подорожі по трубах знайшли свій шлях до вашого крану. Хоча мутність води часто не є загрозою для здоров’я, вона може стати важливою причиною для того, щоб ви обдумали заміну змішувачів у ванній.
Щодо кольоровості, то вона може варіюватися. Наприклад, вода з поверхневих водойм, таких як річки, часто має жовтувато-коричневий відтінок. Це через органічні речовини природного походження, такі як гумати та фульвокислоти, які можуть лишатися в воді під час очищення. Жовта вода із крана іноді свідчить про наявність у воді залізних сполук, особливо це стосується підземних джерел води.
Що дає хлорування води?
За національною доповіддю про якість води можна впевнено сказати: не всі проблеми розчищення води залишилися в минулому. Ці дані свідчать, що 8,3% проб з централізованого водопостачання виходять за рамки мікробіологічної безпеки. Протягом 2019 року ми стали свідками спалахів інфекційних захворювань, пов’язаних із водою, яка надходить з систем централізованого водопроводу. Тут йдеться про шигельоз та кишкові інфекції, які стали неприємними спутниками частини населення.
Зрозуміло, що видалення патогенних мікроорганізмів є головною метою водопідготовки, а це вимагає застосування різних сполук хлору, таких як хлорна вода, гіпохлорит натрію, діоксид хлору. На жаль, економічно вигідної і безпечної альтернативи хлору наразі немає. Проте, ряд міст, зокрема Київ, рішуче переходять на діоксид хлору, який отримують електролітичним методом на Дніпровській станції. Це крок до передових технологій, що забезпечує ефективне знезараження води та мінімізацію утворення небажаних побічних продуктів.
Щодо показників якості питної води за 2019 рік, то 31,6% водних проб не відповідали стандартам (60 мкг/л) щодо хлороформу. Місця, де значення хлороформу залишаються найнижчими, це області з водозабором із підземних джерел та ті, де використовують діоксид хлору або хлорування з преамонізацією, як у випадку Києва. З гіршими показниками зіткнулись міста з поверхневим водозабором, де використовується традиційна хлорна технологія, такі як Дніпро, Запоріжжя, Одеса, Херсон та інші населені пункти.
Що дає кип’ятіння?
В Одесі, як і в усьому світі, люди часто оцінюють якість води за тим, скільки накипу залишається. Проте, це є помилковою практикою. Накип формується з фактично нешкідливих гідрокарбонатів кальцію та магнію, які взагалі є базовим компонентом твердості води. Водопровідна вода в Одесі рідко перевищує норми за цими параметрами, і це зазвичай не є серйозним.
Кальцій, який міститься в воді, практично не становить загрози для здоров’я людини, але відмовитися від образованого накипу трудно. Щодо кип’ятіння води взагалі, воно виконує лише одне завдання – знезараження води. Кип’ятіння практично не видаляє з води нічого, крім карбонатів кальцію та магнію, які, власне, не потрібно видаляти. З усієї цієї інформації можемо зробити висновок, що, можливо, варто кип’ятити водопровідну воду в Одесі для забезпечення її безпеки.
Чи дійсно добра вода з-під крана?
В Одесі ситуація щодо якості води набуває своєї унікальності. Законодавчо вода з-під крана визнається питною, але тут відповідальність за її споживання повністю лежить на тих, хто сміливо сідає замовкнути на кухні чи у ванній. За мікробіологічними показниками, в Одесі є невеликий відсоток ризику – 8,3% водопровідної води несе певні непередбачуваність.
Якщо поринути у світ досліджень, то можна побачити, що в Україні є свої виклики. Хімічні показники зафіксовано у 18,6% випадків, і в Одесі, як і всюди, чим менше місто, тим вищі ризики. Тут важливо пам’ятати, що взаємодія кількох речовин у воді може підсилити їх вплив, створюючи виняткову суму негативних наслідків.
Щодо альтернативних джерел води, Одеса вчить нас, що все не так просто. Бутельована вода потребує ретельного дотримання умов зберігання та виробництва, а якість води залежить від правильного обслуговування обладнання. Споживачам також слід пам’ятати про те, що навіть домашні фільтри потребують уваги – заміна картриджів та регулярна дезінфекція для забезпечення безпеки води.
